08.09.2019

Україна в жалобі. Цієї неділі – 75-ті роковини примусового переселення 1944–1951років

8 вересня в Україні згадують про українців, примусово переселених у 1944–1951 роках із їхніх рідних земель, – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.

Постанову «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців із Польщі у 1944–1951 роках» Верховна Рада ухвалила торік у листопаді. У ній також було встановлено другу неділю вересня Днем пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.

Для довідки:

     Депортація українців із територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася внаслідок укладеної між УРСР і Польським комітетом національного визволення Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян із території УРСР. Ця угода передбачала переселення українського населення, що проживало в межах повоєнної Польщі, до України, натомість поляки поверталися у свою країну. При цьому люди залишали на покинутих місцях практично все нажите – житло, майно, землю, худобу.

    Акція мала бути добровільною, проте не знайшла особливого відгуку серед українців. Лише близько 80 000 із них переїхали до УРСР за власним бажанням. Іншим – а це більш ніж 400 тисяч осіб – «допомагали» виселятися окремі підрозділи польської армії. Тож процес депортації у 1944–1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення, супроводжувався порушеннями прав, повною забороною переселенцям повертатися на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за поселеннями на новому місці, покидати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Це призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низки етнографічних груп українського народу. Метою депортацій було практичне призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства. Загалом під час проведення акції було переселено 122 454 українські родини (482 109 осіб). Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку. У 1947 році залишки українського населення, біля 150 тис. осіб, з історичних українських земель у складі Польщі в рамках Акції “Вісла” було депортовано на північ та північний захід Польщі.  У наступні роки (до 1951-го) до УРСР з території Польщі було переселено ще близько 50 тисяч осіб.

     Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна, встановленням режиму спецпоселень для депортованих українців, обмеженням їх політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Тотальне виселення корінних українців зі споконвічних теренів за етнічною ознакою було ретельно сплановане і брутально здійснене комуністичними режимами Польщі та СРСР. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.